Євгенію Колеснику 19 років. Зараз він навчається на технолога у Житомирському національному агроекологічному університеті, 2 курс технологічного факультету. Незабаром він готується їхати на літню практику до Німеччини, а днями повернувся з Польщі.

Родом хлопець із містечка Радомишль і саме там у 14 років почав відвідувати спортивний зал. Згодом обрав для себе гирьовий спорт, чим активно та успішно займається й донині.

У спортсмена понад 40 медалей, десятки відзнак і призових місць на змаганнях районного, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня.

Його найбільше досягнення наразі – «срібло» чемпіонату Європи з гирьового спорту, яке завоював саме на змаганнях у Польщі, що проходили 11–15 травня. Хлопець поступився першим місцем росіянину. Загалом на чемпіонаті було більше 300 учасників із 30 країн. У складі української команди – 28 спортсменів. Євгеній єдиний представляв Житомирщину.

Результат Колесника – 99 підйомів за 10 хвилин (дві гирі по 32 кг, у поштовху), а також 125 підйомів (одна гиря 32 кг, у ривку). В командній естафеті має другий результат.

Груди хлопця, з-поміж інших, прикрашають нагороди з чемпіонату Європи, але він переконує, що на досягнутому зупинятися не збирається, навпаки – це стимул бути кращим, випробовувати себе і досягати нових результатів.

Щотижня Євгеній тренується по три рази, напередодні чергових змагань переходить у посилений режим – чотири тренування на тиждень. Готують його двоє тренерів – Василь Пронтенко та ст.викладач кафедри фізичного виховання ЖНАЕУ Павло Ткаченко.

«Зазвичай витрати за поїздки на змагання на себе бере наш спортивний осередок з гирьового спорту, – розповідає Євгеній Колесник. – Участь у змаганнях у Польщі була доволі вартісною, але мене у цьому фінасово підтримав Житомирський національний агроекологічний університет, де я навчаюся, ректор Олег Скидан. Від нього вже отримав вітання за друге місце. Також допомогли у студентському профкомі та студентській раді ЖНАЕУ. Зважаючи на це, мені залишалося лише добре виступити і виправдати ті сподівання, які на мене поклали тренери, кафедра фізичного виховання, університет, друзі та рідні. Певною мірою мені це вдалося, але буду продовжувати працювати над собою, щоб не збавляти темпи. На черзі – змагання в Одесі, а потім у Казахстані. Я вже майстер спорту, але хочу виконати норматив майстра міжнародного класу. Це дуже серйозно, тому треба оцінити свої можливості і ні на крок не відступати від заданої мети».

 

Прес-служба Житомирського національного агроекологічного університету