Земляк (Вацик) Василь Сидорович

Земляк (Вацик) Василь Сидорович

(1923-1977)

                             Прозаїк, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка.

 

         Народився в селі Конюшівка на Вінниччині. Навчався в Харківському авіаційному училищі. З перших днів Великої Вітчизняної війни перебував в підпіллі в районі Ружина і Козятина. У 1942-1944 роках – командир взводу, потім кінного партизанського загону ім. О.Суворова, що діяв у Вінниці, Житомирській, Київській областях. У повоєнні роки працював в Козятинському райвиконкомі, завідував відділом Червоненського бурякорадгоспу. У 1946-1958 роках працював завідувачем сільськогосподарського відділу та відповідальним секретарем обласної газети “Радянська Житомирщина”. У 1950 році вступив на заочне відділення агрономічного факультету Житомирського сільськогосподарського інституту. Був власним кореспондентом у Ружинському районі.

         Автор повістей “Рідна сторона”, “Камяний брід”, “Гнівний Стратіон”, “Підполковник Шиманський”, “Чарівний кінь”, романів “Лебедина зграя”, “Зелені млини”, п'єси  “Президент”.

         Літературознавці порівнюють  Василя Земляка з Габріелем Гарсіа Маркесом в таланті поєднувати історичну реальність з фантастикою. Такий художній прийом диктувався тогочасною реальністю: сказати правду і врятувати власне життя. Митець підніс до високих вершин “химеру прози”, досяг творчого ідеалу – увічнювати сучасників у всій психологічній і життєвій достовірності. В його творах буяли шекспіровські пристрасті.

         Державної премії ім. Т.Г.Шевченка удостоєний за повість “Гнівний Стратіон”, прообразом якого став командир партизанського загону Пилип Шуляк.

         Василь Земляк не побоявся зобразити , але в своїй манері, істинне життя видатного діяча вищої школи професора ЖСГІ Василя Петровича Живана, зі всіма трагічними перипетіями. Навіть провідному герою повісті надав ім'я – професор Живан.