Про стан та перспективи подальшої реалізації проекту «Ріпак для відродження Народицького району»

Науково-виробничий проект «Ріпак для відродження Народицького району» був реалізований протягом 2007-2012 рр. на території зони безумовного (обов’язкового) відселення в Народицькому районі на площах зі щільністю забруднення угідь більше 555 кБк/ (15 Кі/км 2 ). Основною метою проекту було відродження радіоактивно забруднених території Народицького району шляхом вирощування сільськогосподарських культур на технічні цілі. При цьому вивчалася ефективність вирощування ріпаку як способу фітореабілітації радіоактивно забруднених грунтів і сировини для отримання біопалива (біодизель, біогаз).

В рамках проекту було проведено такі роботи:

- поблизу с. Старе Шарно, на виведених з господарського обігу землях, закладено експериментальну сівозміну з вирощування ярого та озимого ріпаку загальною площею 18 га;

- на базі Народицької районної спеціалізованої станції по догляду за землями зони безумовного (обов'язкового) відселення змонтовано та введено в дію біодизельну установку виробництва Японії потужністю 450 л біодизелю за добу, яка передана в якості гуманітарної допомоги університету і використовується в науково-експериментальних цілях;

- в с. Ласки збудовано та введено в експлуатацію біогазову установку експериментального характеру (продуктивність до 5 м 3 біогазу за добу) з підведенням біогазу для підігріву води в приміщенні ферми.

Фітореабілітаційні та енергетичні властивості ріпаку вивчалися в 4-х пільній сівозміні з озимою пшеницею, вико-овесом, гречкою та ячменем за наступною схемою:

1 - контроль (без внесення добрив);

2 - N120P80K120 (оптимальні норми добрива);

3 - N120P90;

4 - N120K60;

5 - N120.

В дослідах було передбачено декілька варіантів з різним рівнем мінерального живлення рослин ріпаку, що дозволило змоделювати умови, які сприяють як максимальному, так і мінімальному накопиченню радіонуклідів рослинами ріпаку та отриманню високих врожаїв насіння.

За результатами досліджень за 2007-2011 рр. встановлено:

- грунтово-кліматичні умови, які характерні для Народницького району і є типовими для Полісся України, за оптимальних умов живлення та при вапнуванні, можуть забезпечувати належні врожаї насіння ріпаку з високою якістю;

- при дотриманні науково обґрунтованої технології вирощування ріпаку (внесення оптимальної кількості мінеральних добрив та дотримання 4- х пільної сівозміни) не відмічено негативного його впливу на показники родючості грунту;

- встановлено достовірний вплив рослин ріпаку на перерозподіл радіонуклідів в орному шарі грунту та зниження їх водорозчинних форм;

- середня урожайність насіння ярого ріпаку за період експерименту становила у межах 12,47-17,57 ц/га, озимого - 18,7-29,9 ц/га і суттєво залежала від рівня мінерального забезпечення та кліматичних умов року;

- вихід соломи складав 37,7-64,3 ц/га, що є значним джерелом сировини для отримання біогазу;

- вміст олії в насінні ріпаку був досить високим - 37,7-45,3 %;

- основна маса 137Сs в період дозрівання ярого і озимого ріпаку переходить в його насіння (44-60 %) і становить в середньому 286-539 Бк/кг;

- 90Sг в основному розподіляється у побічній продукції ріпаку (солома) в межах 88-102 Бк/кг, що становить 34-39% від його загальної кількості. Такий рівень радіоактивного забруднення не перевищує допустимих вимог до рослинної сировини для забезпечення отримання продукції гарантованої якості (для олійних культур як сировини на технічні цілі по 137Сs - 600 Бк/кг, а по 90Sг - 200 Бк /кг);

- при переробці насіння одержують олію, яка за своєю активністю є безпечною для подальшої переробки;

- питома активність макухи як по 137Сs на рівні 539-590 Бк/кг, так і по 90Sг на рівні 57,8-67,7 Бк/кг дозволяє використовувати її в якості сировини для біогазу;

В результаті проведених досліджень було встановлено, що вирощування ріпаку на радіаційно забруднених землях дає змогу щорічно з одного гектара виносити до 5 МБк водорозчинних форм 137Сs та 90Sг. Окрім радіологічної ефективності з 1 га посіву ріпак дає 0,8-1 тону біодизелю та близько 3000 м 3 біогазу.

Проте проведені наукові дослідження виявили і ряд проблем щодо подальших перспектив використання ріпаку в якості інструменту для відродження радіаційно забруднених територій. Зокрема, відкритими залишилися питання підбору зимостійких сортів ріпаку; ефективності та безпечності згодовування макухи ріпаку худобі; комплексної оцінки радіаційно-гігієнічного стану умов праці людей, задіяних при проведенні основних видів польових робіт при вирощуванні ріпаку та ряд інших. Вирішення цих проблем потребує відповідних подальших наукових досліджень.

Поряд з цим, проведені протягом останніх років науковцями Житомирського національного агроекологічного університету дослідження підтвердили необхідність розробки комплексної програми забезпечення сталого соціально-економічного розвитку радіаційно забруднених територій регіону. Вказана програма має бути зосереджена на реалізації заходів, які б у найближчій перспективі дали можливість забрудненим територіям 3 сформувати власний економічний потенціал, що стане основою їх подальшого розвитку.

Це завдання може бути вирішено за допомогою реалізації спеціальних інноваційних проектів, спрямованих на розвиток постраждалих територій, створення виробництв, що забезпечать випуск рентабельної продукції.

Одним із найбільш перспективних із таких проектів є започаткування вирощування на території забруднених районів комплексу енергетичних сільськогосподарських культур та розміщення виробництва із їх переробки на біопаливо. Крім ріпаку, такими культурами можуть бути міскантус, швидкозростаюча верба, топінамбур та інші.

Так, результати проведених в університеті протягом останніх вісьми років дослідження з міскантусом показують, що крім його використання для виробництва біопалива (паливні пелети, гранули), він може використовуватися для виробництва будівельних матеріалів (екологічно чистого бетону, будівельних блоків та ізоляційних плит) та інших цілей. Крім того, міскантус відроджує деградовані ґрунти, поліпшує якість землі. Також рослина здатна зменшувати радіаційне забруднення ґрунту.

Отже, започаткування масштабного проекту з виробництва та переробки міскантусу, а також інших енергетичних культур на території радіаційно забруднених територій може забезпечити досягнення комплексу економічних, соціальних та екологічних цілей та на цій основі сприяти переходу зазначених територій на траєкторію сталого соціально- економічного розвитку.

Такий проект повністю відповідатиме державній політиці, зокрема Концепції реалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. № 535-р. Концепцією, зокрема, передбачено необхідність реалізації екологічних та природоохоронних проектів, вирощування сільськогосподарських енергетичних культур та розміщення виробництва з їх перероблення; реабілітації земель зони відчуження із застосуванням методів фіксації радіонуклідів на місцевості; проведення наукових досліджень щодо радіаційного моніторингу довкілля, довгострокового прогнозування і оцінки ризиків від міграції радіонуклідів у природних і природно-техногенних екосистемах зони забруднення; аналізу можливих напрямів реабілітаційної діяльності на території зони відчуження з урахуванням радіаційних факторів, екологічного, фіто- та зоосанітарного стану, стану рослинного покриву тощо.

Проект може бути реалізований на базі Народицької районної спеціалізованої станції по догляду за землями зони безумовного відселення та філії інституту регіональних екологічних проблем Житомирського національного агроекологічного університету, створеної на базі станції.

Проект "Ріпак для відродження Народицького району" (*.pdf)