ЗМІСТ

 

Розділ 1.

Загальні положення ..............

2

Розділ 2.

Охорона атмосферного повітря...........

3

Розділ 3.

Охорона та раціональне використання водних ресурсів....................

6

Розділ 4.

Поводження з відходами............

9

Розділ 5.

Охорона, збереження та відтворення біологічного різноманіття та біоресурсів.............

12

5.1.

Охорона та раціональне використання земельних ресурсів....................

12

 

5.2.

Охорона та збереження тваринного світу......

15

 

5.3.

Охорона лісових ресурсів..............

18

Розділ 6.

Природно-заповідні території та формування регіональної екологічної мережі...........

 21

Розділ 7.

Реабілітація радіаційно забруднених територій....

25

Розділ 8.

Розвиток органічного виробництва..........

28

Розділ 9.

Екологічна освіта і виховання, сприяння громадській діяльності в галузі охорони довкілля.........

32

Розділ 10.

Наукове та інформаційне забезпечення в галузі охорони довкілля................

34

Розділ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Екологічна ситуація на території Житомирщини характеризується негативним станом окремих компонентів навколишнього природного середовища. Інтенсивне природокористування призвело до погіршення якості ґрунтів та поверхневих вод; накопичення значних об’ємів твердих і рідких відходів; забруднення атмосферного повітря автотранспортом та промисловим виробництвом; втрати ландшафтного та біологічного різноманіття. Значна частина території області опинилася в зоні радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Недосконалою залишається діюча система управління станом навколишнього природного середовища, що пов’язано, зокрема, з недостатньою ефективність функціонування відповідної системи моніторингу.

Перспектива вирішення вказаних проблем, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища в регіоні, передбачає необхідність формування та реалізації відповідної регіональної екологічної політики.

Концепція обласної комплексної програми охорони навколишнього природного середовища на 2014-2020 роки (далі – Концепція) розроблена у відповідності до Основних засад державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених Законом України від 21 грудня 2010 року № 2818-VI та визначає основні напрями регіональної екологічної політики, метою якої є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища регіону до рівня, необхідного для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження  природних екосистем.

Основними принципами регіональної екологічної політики є:

– посилення ролі екологічної компоненти в системі регіонального управління з метою досягнення збалансованості економічної, екологічної та соціальної складових розвитку регіону;

– врахування потенційних екологічних наслідків при прийнятті управлінських рішень, розробленні програм регіонального, галузевого або місцевого розвитку;

– міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;

– запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, екологічної експертизи, а також моніторингу навколишнього природного середовища;

– забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території регіону, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

– відповідальність за збереження довкілля та порушення  законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– участь громадськості та суб’єктів господарювання у формуванні та  реалізації регіональної екологічної політики;

– відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

– підтримка та стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє  природне середовище.

Регіональна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей.

  1. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки.
  2. Досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища.
  3. Інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління.
  4. Підвищення рівня екологічної свідомості населення.

РОЗДІЛ 2

ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Визначення проблеми

До основних антропогенних джерел забруднення атмосфери регіону належать: теплове та енергетичне устаткування; промислові підприємства, сільське господарство, транспорт. Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр території Житомирської області складає близько 0,62 т/км2 проти 7,18 т/км2 в середньому по Україні (24 місце в державі).

На стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря припадає майже 22% сумарних обсягів забруднення повітря області, на пересувні (автомобільний, залізничний, авіаційний, водний транспорт та виробнича техніка) – 78%. В розрахунку на душу населення щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення складає 14,5 кг/чол. проти 95,1 кг/чол. в середньому по Україні. Найбільший внесок у забруднення атмосфери області здійснюють міста Бердичів (5,681 тис.т.), Житомир (1,38 тис.т.), Коростень (0,829 тис.т.) та Коростенський (2,041 тис.т.), Овруцький (1,97 тис.т.), Новоград-Волинський (1,55 тис.т.) райони. В обласному центрі внаслідок високої зосередженості автотранспорту викиди є найбільшими у регіоні (20,557 тис.т., або 30,6 % загальнообласного рівня).

Зростання кількості автотранспорту зумовлює постійне збільшення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Додатково факторами, що обумовлюють кількісні та якісні показники викидів, є якість палива, технічний стан транспортних засобів і автошляхів, організація дорожнього руху.

 

Мета Програми

Метою програми у сфері охорони атмосферного повітря є запобігання зростанню антропогенного тиску на довкілля, захист атмосферного повітря від забруднення і забезпечення підвищення його якості з наближенням до стану, що забезпечує сприятливі умови для проживання, оздоровлення та відпочинку населення регіону.

 

Завдання Програми:

 

– забезпечення стійкої природної якості атмосферного повітря на всій території Житомирської області;

– забезпечення захищеності повітряного басейну центрів від негативних техногенних впливів;

– зменшення негативного впливу на атмосферне повітря діючих виробництв;

– скорочення шкідливих викидів в атмосферне повітря від пересувних джерел;

– удосконалення системи спостережень за станом атмосферного повітря.

 

Заходи Програми: 

Формування регіональної політики в сфері охорони атмосферного повітря:

– планування фінансування і виділення коштів для реалізації заходів, пов’язаних з охороною атмосферного повітря, включаючи науково-дослідні роботи;

– створення і розвиток системи підтримки екологічно відповідального бізнесу, впровадження екологічно безпечних технологій виробництва.

Скорочення негативної антропогенної дії на атмосферне повітря до гарантовано безпечного рівня:

– інвентаризація всіх джерел викидів, виявлення і складання реєстру найбільш небезпечних викидів;

– оснащення системами і приладами контролю стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу та пунктів контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря від впливу пересувних джерел забруднення:

– використання в будівництві спеціальних способів забудови, озеленення автомагістралей;

– використання зрідженого газу;

– використання нейтралізаторів вихлопних газів та водневих двигунів, спеціальних моторних мастил, присадок;

– спорудження і оснащення контрольно-регулювальних пунктів для перевірки і зниження токсичності відпрацьованих газів транспортних засобів;

– поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття; відокремлення магістралей багаторядними деревно-кущовими посадками, збільшення площ зелених захисних смуг.

– розширення використання електротранспорту.

Охорона атмосферного повітря відносно впливу стаціонарних джерел забруднення:

– створення підприємств з безвідходними технологіями виробництва;

– очистка газопилових викидів;

– контроль та недопущення спалювання промислових та побутових відходів;

– розвиток санітарно-захисних зон, озеленення промислових майданчиків.

Поліпшення якісних показників атмосферного повітря за допомогою фітомеліоративних заходів:

– широке впровадження і повсюдне використання деревних, кущових, трав’янистих рослин – зелених насаджень, що забезпечують стійку захищеність природної якості атмосферного повітря та поліпшують екологічний стан оточуючого середовища.

 

Очікувані результати: 

зниження обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

– скорочення захворюваності, обумовленої антропогенною зміною природної якості атмосферного повітря;

– покращення благоустрою та рівня озеленення міст, сіл та автомагістралей області;

– підвищення привабливості території регіону для інвестицій, зокрема в індустріюітуризму, відпочинку та оздоровлення людей та виробництво екологічно чистих харчових продуктів.

 

Показники виконання природоохоронних заходів: 

якість атмосферного повітря на території області;

– обсяги викидів забруднюючих речовин;

– рівень захворюваності населення регіону, обумовленої антропогенною зміною природної якості атмосферного повітря.

  

РОЗДІЛ 3

ОХОРОНА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

ВОДНИХ РЕСУРСІВ

 Визначення проблеми 

Територія Житомирської області розташована на потужному кристалічному щиті, що розміщений неглибоко від поверхні землі, тому рівні ґрунтових вод практично на всій території регіону залягають не на великій глибині, а на поверхні сформувалися переважно дерново-підзолисті ґрунти, що мають відносно невелику акумулюючу здатність, тому ґрунтові води піддаються негативному впливу більшості джерел забруднень: агрохімікатів, важких металів, нафтопродуктів та ін.

Населення регіону не завжди має можливість користуватися централізованим водопостачанням, де якість води періодично контролюється; отримувати оперативну інформацію про недоцільність водокористування з окремих джерел у певних випадках; джерела децентралізованого водопостачання потребують не тільки постійного контролю, але й оцінки ступеню небезпеки їх забруднення за різних природних умов, оскільки час потрапляння забруднень до ґрунтових вод вирізняється в розрізі території й подекуди він зовсім незначний.

Водотоки малих розмірів, схилові водотоки та струмки залишаються не охопленими спостереженнями, охороною від забруднення, особливо у селітебних зонах. Часто саме вони є колекторами скиду стічних вод, поверхневих вод з автошляхів та забудов, до них безпосередньо виводяться побутові стічні води з приватного сектору, у яри скидається сміття при організації свалок й т.п. Ці водотоки є постійними джерелами надходження забруднюючих речовин у водні об’єкти, в які вони впадають, в тому числі й у водосховища та річки, що є джерелами водопостачання. Під час значних паводків з верхніх ланок гідрографічної мережі сміття переноситься у нижні ланки, створюючи засмічені відклади на їх дні й постійні джерела надходження забруднюючих речовин у воду. Річки мають механізми самоочищення, але ці механізми діють як тимчасові акумулятори забруднень з наступною віддачею їх у навколишнє середовище частково перетвореними, частково поглиненими біологічними об’єктами, частково накопиченими у відкладах з наступним перерозподілом по нижче розташованим ланкам гідрографічної мережі, або трансформуються токсичні сполуки.

Небезпека такого забруднення полягає у тому, що не завжди відомо, які забруднюючі речовини надходять з верхніх ланок гідрографічної мережі й їх надходження просто не контролюється. Крім того, не враховується, що вода, яка надходить на водозбір з атмосферними опадами, практично наближена до дистильованої, а не до питної. У схилових водотоках, що сформувалися від танення снігу або при зливах вода також не містить великої кількості головних іонів, а вміст зважених речовин значно вище, ніж у річках, але вона при цьому має велику руйнуючу й розчинну здатність. Тому слід очікувати більш інтенсивного вилуговування небезпечних інгредієнтів зі складованих відходів при її впливі, ніж при впливі на них річкової води.

 

Мета Програми 

Збереження водних об’єктів, як елементів природного ландшафту, придатних для існування у них біологічних об’єктів та використання їх людиною.

 

Завдання Програми: 

– забезпечення раціонального використання водних ресурсів, неперевищення екологічно допустимих норм забору води з водних джерел, протидія замуленню водних об’єктів;

– гарантування дотримання екологічних норм якості води у водних об’єктах для забезпечення сприятливих умов існування біологічних видів, що мешкають безпосередньо у них, та тих, що використовують воду для пиття, підтримка біорізноманіття;

– охорона верхніх ланок гідрографічної мережі від захаращення відходами, скидання стічних вод приватного сектору, поверхневого стоку з автошляхів та ін.;

– дослідження перерозподілу забруднень у річковій системі в метою визначення граничних можливостей самоочищення водних об’єктів;

– контроль паводкових відкладень на заплавах, що є показником забруднення водозбору.

 

Заходи з охорони та раціонального використання водних ресурсів:

– контроль джерел забруднення на водозборі, виявлення складу забруднень й режиму їх надходження в навколишнє середовище;

– визначення можливих напрямів міграції забруднюючих речовин з нанесенням їх на карти-схеми території з позначенням зон можливої акумуляції;

– визначення тривалості акумуляції й трансформації забруднень у різних ланках гідрографічної мережі;

– будівництво очисних споруд або створення природних механізмів очистки у місцях концентрації забруднень з врахуванням специфіки забруднень;

– розробка міні-очисних споруд на основі використання природних джерел енергії – сонця, води й повітря;

– розробка нормативів якості вод атмосферних опадів та схилових водотоків, як проміжних ланок між якістю, що відповідає дистильованій і питній воді;

– доведення до населення інформації про місця інтенсивної міграції й місця допустимого складування агрохімікатів і відходів тощо;

– обґрунтування альтернативних шляхів утилізації забруднень з врахуванням їх специфіки;

– розробка рекомендацій щодо виділення й виведеннюя з води забруднюючих речовин.

 

Очікувані результати: 

– зниження техногенного навантаження на водні об’єкти;

– зменшення скидів забруднюючих речовин;

– покращення гідрологічних, фізико-хімічних та біологічних показників стану водних об’єктів;

– зменшення втрат підземних вод питної якості.

 

Показники виконання природоохоронних заходів: 

– якість води у водних об’єктах;

– обсяг скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти;

– рівень захворюваності населення від проблем, що пов’язані з якістю питної води та задовільний стан біоценозів.

 

 РОЗДІЛ 4

ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

 Визначення проблеми 

Проблема утворення та негативного впливу відходів на навколишнє середовище є однією з найбільш складних в регіоні. Щорічно обсяги накопичення відходів збільшуються, виникають несанкціоновані звалища, не вирішується проблема поводження з небезпечними відходами.

Невирішеним залишається питання безпечного зберігання та утилізації непридатних хімічних засобів захисту рослин. Умови зберігання більшості цих хімічних речовин є незадовільними, складські приміщення знаходяться в аварійному стані.

Об’єкти розміщення твердих побутових відходів у переважній більшості експлуатуються з порушенням екологічних та санітарних вимог: не дотримуються технологічні вимоги складування відходів, розміри санітарно-захисних зон, відсутні спостережні свердловини за змінами у стані підземних вод. Як наслідок, відбувається інтенсивне забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод та атмосферного повітря. 

 

Мета Програми 

Формування та забезпечення функціонування системи повного знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) в регіоні.

 

Завдання програми: 

– забезпечення функціонування системи роздільного збирання твердих побутових відходів;

– вирішення проблеми токсичності відходів (зменшення у відходах небезпечних для довкілля та здоров’я людей речовин та їх подальше знешкодження);

– ліквідація проблеми органічних відходів, що розміщуються на звалищах без попередньої обробки (компостування);

– запровадження екологобезпечних технологій переробки відходів;

– зростання матеріального статку мешканців міст, сіл та селищ області за рахунок отримання додаткових коштів від реалізації відходів як вторинних ресурсів та створення додаткових робочих міст;

– підвищення рівня культури та екологічної свідомості мешканців міст, сіл та селищ області завдяки поінформованості щодо поводження з твердими побутовими відходами.

 

Основні заходи

Організація роздільного збору твердих побутових відходів: 

– проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з мешканцями міст, селищ та сіл області за цільовими групами;

– запровадження інформаційно-роз’яснювальної роботи із суб’єктами господарської діяльності регіону;

– встановлення контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів для мешканців міст, селищ  та сіл області;

– встановлення контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів суб’єктами господарської діяльності області;

– створення спеціалізованих підприємств із збирання та вивезення відсортованих твердих побутових відходів;

– створення спеціалізованих підприємств із збирання та вивезення твердих побутових відходів, що розміщують на несанкціонованих сміттєзвалищах у сільській місцевості, на дачних та присадибних ділянках;

– розроблення та запровадження економічних та адміністративних заходів, спрямованих на посилення мотивації щодо збору твердих побутових відходів для мешканців міст, селищ та суб’єктів господарської діяльності області.

 

Сортування, транспортування та первинна переробка ТВП: 

– створення в межах населених пунктів стаціонарних та пересувних пунктів збору пластику, паперу, скла та інших відходів, що можуть перероблятися;

– створення міжрайонних стаціонарних та пересувних пунктів збору та первинної переробки пластику, паперу, скла та інших відходів, що можуть перероблятися.

 

Переробка твердих побутових відходів: 

– розроблення технологій переробки окремих складових ТПВ;

– будівництво сміттєпереробного заводу за новітніми технологіями.

 

Утилізація та захоронення твердих побутових відходів: 

– встановлення установок з отримання та утилізації біогазу на існуючих звалищах та полігонах області;

– будівництво установок із збирання та утилізації фільтратів звалищ і полігонів;

– створення полігонів нового типу, який передбачає роздільне складування відходів;

– удосконалення існуючої технології захоронення ТПВ, переробка яких є неможливою.

 

Рекультивація полігонів та сміттєзвалищ: 

– здійснення фіторемедіації ґрунтів навколо полігонів та сміттєзвалищ;

– запровадження біосистем знешкодження фільтратів полігонів та сміттєзвалищ.

 

Моніторинг поводження з твердими побутовими відходами: 

– створення автоматизованої системи управління у сфері поводження з ТПВ в населених пунктах;

– запровадження системи моніторингу поводження з ТПВ та об'єктивного екологічного санітарно-епідеміологічного контролю технологій утилізації відходів;

– створення суспільного органу контролю за реалізацією Програми;

– створення сайту для розміщення інформації щодо виконання Програми.

 

Очікувані результати:

– зменшення шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров’я людини;

– очищення територій від відходів;

– мінімізація утворення відходів;

– скорочення площ земельних ділянок, відведених під захоронення та накопичення відходів.

 

Показники виконання природоохоронних заходів:

– обсяг утворення відходів;

– обсяг утилізації відходів;

– кількість контейнерів, встановлених для роздільного збору твердих побутових відходів;

– кількість пунктів, створених для збору відходів, що можуть перероблятися;

– площа земель, на яких проведено заходи фіторемедіації ґрунтів навколо полігонів та сміттєзвалищ.

 

РОЗДІЛ 5

ОХОРОНА, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ І БІОРЕСУРСІВ

 

5.1. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

 Визначення проблеми 

Житомирщина характеризується високим рівнем освоєння земельного фонду для господарського використання (94%). В регіоні більша частина грунтів сформувалась на малопотужному шарі осадових порід, переважно легкого гранулометричного складу, які залягають на потужному шарі порід Українського кристалічного щита. Переважають дерново-підзолисті грунти легкого складу із низьким вмістом гумусу та поживних елементів. Висока мозаїчність, низька буферність грунтів обумовлюють низьку стійкість грунтового покриву до розвитку деградаційних процесів. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення грунтів викидами промисловості (важкими металами), пестецидами та мінеральними добривами.

Перехід на сучасні інтенсивні технології в рослинництві, зміна структури посівних площ, зниження об’ємів внесення органічних добрив приводить до погіршення стану земельних ресурсів, посилення дегуміфікації, фізичної деградації, росту їх кислотності тощо. Великою проблемою є розвиток ерозійних процесів, які поширені на 104,8 тис.га сільськогосподарських угідь, що складає 3,5% території області. Зокрема, в межах Словечансько-Овруцького лесового острова активно розвивається лінійна ерозія грунтів та розширяються площі ярів і балок. Не менш важливою проблемою є вітрова ерозія орних земель, що призводить до значних втрат родючого шару. Розвиток ерозійних процесів супроводжується погіршенням якості поверхневих вод, евтрофікацією водойм, що загострює проблеми водопостачання.

Житомирська область характеризується великою кількістю родовищ корисних копалин, які активно розробляються (переважно відкритим способом), що обумовлює активне розширення територій з порушеними землями. Порушені землі, відвали розкривних порід та відходів являють значну екологічну проблему та вимагають розробки комплексу заходів, спрямованих на її вирішення.

Не менш важливою екологічною проблемою є виведення з активного використання та консервація низькопродуктивних земель, які в даний час знаходяться в активному сільськогосподарському використанні, та створення на таких площах екологічно стійких ландшафтів. Для цього неохідна розробка методики оцінки стану таких земель та їх консервації.

В результаті Чорнобильської катастрофи значні площі угідь забруднені радіоактивними елементами, що значно ускладнило екологічну ситуацію, створило небезпеку для здоров’я людей. Тому охорона земельних ресурсів від деградаційних процесів – одна з найважливіших проблем області.

Таким чином, основними екологічними проблемами в сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є деградація високопродуктивних земель в результаті нераціонального сільськогосподарського використання; деградація земельних ресурсів, обумовлена водною і вітровою ерозією; розширення площ порушених (девастованих) земель; інтенсивне сільськогосподарське використання малопродуктивних земель.

 

Мета програми 

Головною метою програми у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є збереження та забезпечення сталого відтворення продуктивності земельних ресурсів Житомирської області за рахунок підвищення екологічної стійкості земельних ресурсів регіону, зниження інтенсивності процесів ерозії, дегуміфікації, забруднення грунтів; концентрації матеріальних та фінансових ресурсів на вирішення найбільш нагальних проблем у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів; поліпшення стану навколишнього природного середовища за рахунок зменшення надходження продуктів ерозії грунтів в річки та водойми, атмосферу; забезпечення розширення обсягів виробництва продукції АПК та лісової галузі з урахуванням екологічних факторів та обмежень.

 

Завдання програми: 

– удосконалення системи управління охороною та використанням земельних ресурів;

– підвищення екологічної стійкості агроекосистем до негативних зовнішніх впливів;

– забезпечення підвищення біопродуктивності земельних ресурсів;

– оптимізація структури землекористування.

Пріоритетним завданням програми є створення інформаційної бази для розробки комплексу заходів по боротьбі з деградацією земель, розвитком ерозійних процесів, налагодження системи моніторингу процесів деградації грунтів сільськогосподарського фонду та розробка методики виведення та консервації малопродуктивних земель.

 

Основні заходи: 

– проведення ґрунтово-ерозійного обстеження території Житомирської області та узагальнення інформації про наявність деградованих ґрунтів;

– виявлення зони активних процесів ерозії ґрунтів;

– проведення інвентаризації стану протиерозійних споруд в зоні розвитку ерозійних процесів;

– проведення ремонту та реконструкції протиерозійних споруд;

– налагодження системи моніторингу процесів деградації земель, які знаходяться в інтенсивному сільськогосподарському використанні;

– розроблення методики оцінки та виведення з обороту малопродуктивних та порушених земель;

– уточнення кількісного та якісного складу земель, які піддаються процесам ерозії;

– формування переліку існуючих протиерозійних водорегулюючих та водоутримуючих споруд в зоні розвитку водної ерозії;

– уточнення інформації про особливо цінні землі.

 

Очікуванні результати: 

– підвищення екологічної стійкості природних та агроландшафтів;

– зростання продуктивності аграрного виробництва;

– ріст інвестиційної привабливості аграрної сфери;

– забезпечення ефективної боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунтів;

– зниження ерозійних втрат родючого шару ґрунтів;

– збереження та забезпечення сталого відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського фонду;

– локалізація площ малопродуктивних і деградованих земель, що потребують виведення із інтенсивного сільськогосподарського використання та консервації.

 

Показники виконання природоохоронних заходів:

 – екологічний стан земельних ресурсів;

– продуктивність земель сільськогосподарського фонду;

– площа деградованих та еродованих земель;

– структура угідь земель сільськогосподарського фонду;

– площа малопродуктивних земель та грунтів, що зазнали деградації для виведені з інтенсивного використання.

5.2. Охорона та збереження тваринного світу

 

Визначення проблеми 

В сфері охорони тваринного світу Житомирщини накопичилося значне коло проблем. Зокрема, не з’ясовано питання впливу осушення перезволожених земель (гідромеліорації) на структуру тваринного світу (видовий склад, щільність тощо). Не оцінено впливу наслідків аварії на ЧАЕС на забруднення тварин (особливо мисливської фауни), відсутня лабораторія моніторингу з вивчення цих наслідків; не з’ясована роль озер і водотоків в процесах формування структури тваринного світу регіону. Крім того, не проводяться дослідження з метою виявлення територій проживання рідкісних видів хребетних тварин для розроблення заходів з покращення умов їх проживання та охорони та не встановлено видовий склад фауни, її чисельність у різних типах екосистем (лісові, водно-болотні, лучні та ін.).

Залишається нез’ясованим питання впливу діяльності ведення лісового, лісомисливського та сільського господарства на стан тваринного світу. Не у достатній мірі ведеться роз’яснювальна робота серед населення щодо важливості охорони тварин; відсутні рекомендації з охорони тварин в умовах міських парків, не розроблені заходи з поліпшення умов їх існування, підвищення чисельності.

Також в регіоні відсутні реабілітаційні центри з утримання та лікування тварин; недостатньо ефективно впроваджуються у виробництво питання охорони тваринного освіту при проведенні сільськогосподарських, лісогосподарських, лісокультурних та інших робіт; не проводиться розведення більшості видів рідкісних тварин. Відсутні матеріали з видового складу та чисельності червонокнижних видів безхребетних Житомирщини, заходи з їх охорони, не визначені місця їх оселення. Крім того, має місце незаконне здобування мисливських видів, що обумовлює необхідність посилення їх охорони.

 

Мета Програми 

Метою Програми у сфері охорони та збереження тваринного світу Житомирщини є з’ясування питань їх видового складу, поширення, чисельності і розроблення заходів з їх охорони та покращення умов існування.

 

Завдання Програми: 

– встановлення видового складу, вивчення структури тварин переважаючих екосистем (лісові, лучні, водно-болотні та інші) та розроблення заходів з їх охорони і збереження у природних і антропогенних середовищах існування;

– виявлення місцеоселень рідкісних видів тварин та розроблення заходів з їх охорони;

– формування «Червоної книги Житомирщини» (тваринний світ);

– з’ясування питання впливу наслідків аварії на ЧАЕС на стан радіоактивного забруднення тварин;

– проведення обліків мисливських видів, аналіз чисельності, розроблення рекомендацій з покращення умов їх проживання та охорони.

 

Основні заходи: 

– розробка картосхем поширення рідкісних видів тварин природних екосистем, підготовка «Червоної книги Житомирщини» (тваринний світ), закладка облікових маршрутів тварин;

– організація вивчення біорізноманіття тваринного освіту, проведення облікових робіт, виявлення місцеоселень рідкісних видів;

– камеральна обробка зібраних матеріалів, підготовка звітів, тиражування матеріалів тощо;

– охорона тварин та попередження негативного впливу господарської діяльності на біологічне різноманіття, рідкісні види, населення тварин лісових, річкових, водно-болотних, лучних, рільних, урбанізованих та інших екосистем;

– створення центрів штучного розведення зникаючих та рідкісних видів тварин та реабілітаційних центрів;

– створення ферм для утримання, розведення і випуску тварин у природу;

– виявлення видового складу та збереження біорізноманіття тварин на екосистемному рівні (біорізноманіття лісових, річкових, водно-болотних, лучних екосистем та екосистем урбанізованих територій й агроландшафтів), розроблення заходів з їх охорони;

– розроблення заходів з охорони та збереження рідкісних видів та тварин різних екосистем Житомирщини, підготовка рекомендацій щодо їх заповідання;

– вивчення стану радіоактивного забруднення тварин;

– вивчення потенціалу ведення мисливського господарства в угіддях Житомирщини;

– щорічні спостереження за станом популяцій рідкісних видів тварин;

– проведення щорічних обліків тварин (на постійних пробних площах та фіксованих маршрутах);

– постійне проведення природоохоронної агітації серед населення.

 

Очікувані результати: 

– ідентифікація різноманіття тваринного світу регіону;

– встановлення видового складу та місця оселення рідкісних видів тварин;

– визначення щільності тварин (з урахуванням переважаючих типів екосистем);

– з’ясування сучасного стану радіоактивного забруднення тварин внаслідок аварії на ЧАЕС;

– підготовка «Червоної книги Житомирщини» (тваринний світ);

– характеристика мисливської фауни і наявність системи заходів з її охорони та раціонального використання.

 

Показники виконання природоохоронних заходів: 

– наявність рекомендацій з охорони та підвищення чисельності тварин в умовах різних типів екосистем, створення зоологічних природоохоронних об’єктів;

– наявність реабілітаційних центрів з утримання тварин;

– наявність лабораторії моніторингу з вивчення впливу наслідків аварії на ЧАЕС на радіоактивне забруднення тварин;

– наявність методики розведення тварин у фермових та напіввільних умовах (з наступним їх випуском у природу);

– інформація щодо ступеня радіонуклідної забрудненості тварин на територіях, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

– стан підготовки інформації щодо видового складу тварин Житомирщини, особливостей їх біотопічного розподілу по території;

– визначення ділянок у натурі для створення зоозаказників для охорони рідкісних видів тварин;

– встановлення щільності мисливських тварин до оптимальних показників, передбачених нормативами.

5.3. Охорона лісових ресурсів

 Визначення проблеми 

Житомирщина займає одне з провідних місць в Україні за запасами лісових ресурсів. Загальний запас деревини становить понад 210 млн. м3, середній приріст – 2,5 млн. м3 щорічно. Лісистість регіону становить 32,3 %, що на 3,9 % нижче від оптимальної. Проблемною є значна частка нелісопридатних земель, площі яких становлять 4087,1 га.

Негативною тенденцією є зменшення об’ємів заготовленої деревини від рубок догляду і, натомість, збільшення обсягів санітарних рубок, котрими досить часто зловживають. Санітарно-оздоровчі заходи, замість виконання покладених на них функцій, часто призводять до деградації деревостанів. Площа насаджень, які розладнані безсистемними рубками, складає 92,4 га.

Незважаючи на значні площі малоцінних молодняків і похідних деревостанів, у регіоні проектуються досить незначні обсяги відповідних лісогосподарських заходів (реконструктивні рубки та рубки переформування). Спостерігається втрата захисними лісовими насадженнями (полезахисні лісосмуги, лісові смуги в смугах відведення залізниць і автодоріг, насадження в прибережних смугах) покладених на них функцій унаслідок їх розладнання. Проблемою є домінування суцільнолісосічних рубок без збереження підросту (97,5 %), які не відповідають принципам екологічного лісівництва; збільшення частки штучних насаджень, які є менш стійкими у порівнянні з природними; невикористання лісовідновного потенціалу деревостанів у зонах успішного природного відновлення; деградація дібров; підвищення продуктивності деревостанів; зменшення біологічного різноманіття лісових територій; дигресія і засмічення лісів зелених зон; неповне використання деревини і супутніх ресурсів при лісозаготівлі; використання лісових ресурсів на радіаційно забруднених територіях.

 

Мета Програми 

Метою програми є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства регіону, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів.

 

Завдання Програми: 

Удосконалення системи:

– ведення лісового господарства з використанням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду;

– лісовпорядкування з використанням геоінформаційних технологій;

– інформаційного забезпечення ведення лісового господарства.

Запровадження:

– принципу сталого розвитку лісового господарства та невиснажливого лісокористування;

– природозберігаючого комплексного використання лісових ресурсів з урахуванням їх ландшафтного і водорегулюючого значення;

– зменшення обсягу суцільних рубок, заміни їх на поступові і вибіркові;

– поліпшення стану довкілля в регіоні шляхом лісорозведення і лісової меліорації агроландшафтів та підвищення лісистості території;

– збільшення площі лісів шляхом виконання робіт з лісорозведення;

– збереження біорізноманіття лісових екосистем;

– проведення моніторингу стану та інвентаризації лісів;

– здійснення лісогосподарських заходів з урахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, зокрема виконання робіт з реабілітації лісів на радіоактивно забруднених територіях, проведення постійного радіологічного моніторингу;

– покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку галузі лісового господарства.

Забезпечення:

– розвитку лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо);

– екологічного виховання населення, провадження еколого-просвітницької діяльності, інформування громадськості про стан лісового господарства;

– розвитку рекреаційної та туристичної інфраструктури;

– гармонізації національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами;

– розширення регіональної прикордонної співпраці з метою координації дій щодо боротьби із шкідниками лісу, ліквідації наслідків стихійних лих і лісових пожеж.

 

Основні заходи 

– підвищення рівня лісистості території регіону;

– нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку;

– підвищення стійкості лісових екосистем, забезпечення охорони і захисту лісів;

– створення захисних лісових насаджень на землях лісомеліоративного фонду, землях, непридатних для сільськогосподарського  використання;

– створення і реконструкція полезахисних лісових смуг;

– лісова рекультивація  порушених  земель;

– відтворення, охорона і раціональне використання мисливської фауни;

– раціональне використання лісових ресурсів;

– підвищення ефективності управління лісовим господарством;

– покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку галузі лісового господарства;

Забезпечення розвитку:

– міжнародного співробітництва у галузі лісового господарства;

– рекреаційної та туристичної інфраструктури, провадження еколого-просвітницької діяльності.

 

Очікувані результати: 

– поліпшення стану та якісного складу лісів, посилення їх екологічних функцій та підвищення продуктивності;

– створення умов для досягнення оптимальних показників рівня лісистості;

– удосконалення ведення лісового господарства з урахуванням екологічних, соціальних та економічних функцій лісів;

– запровадження нових природозберігаючих технологій проведення лісозаготівель;

– удосконалення та оптимізація системи управління лісовим господарством, лісовпорядкування, інвентаризації та моніторингу стану лісів;

– забезпечення розвитку лісівничої науки та освіти;

– забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку;

– збільшення площі лісів регіону та підвищення рівня лісистості регіону;

– збільшення обсягу деревини, заготівля якої проводиться з використанням природозберігаючих технологій;

– зменшення загрози деградації земель;

– покращення лісівничо-меліоративних функцій захисних лісових насаджень лінійного типу в результаті проведення необхідних лісівничих заходів.

 

Показники виконання природоохоронних заходів: 

– обсяг виконаних робіт із створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг на землях, які не зайняті лісом (деградованих, малопродуктивних, тощо);

– обсяг виконаних робіт з лісовідновлення на лісових територіях (зруби, згарища, загиблі насадження);

– поліпшення якісного складу лісів, в т.ч. рубки догляду, рубки переформування;

– проведення протипожежних заходів;

– оновлення парку лісогосподарської техніки і знарядь.

 

РОЗДІЛ 6

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ ТА ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ

 

Визначення проблеми 

У природно-заповідній справі Житомирщини існує низка проблем, які потребують вирішення. Насамперед це відсутність належної охорони природно-заповідних об’єктів, розташованих на землях землекористувачів – заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи інших територій природно-заповідного фонду; недостатня вивченість питання впливу наслідків аварії на ЧАЕС на тваринний та рослинний світ як на територіях природно-заповідного фонду, так і за його межами. Потребують урегулювання питання охорони рослинного і тваринного світу на територіях природно-заповідного фонду. В області не сформована регіональна екологічна мережа та відсутня лабораторія моніторингу стану радіоактивного забруднення довкілля; відмічається недостатній рівень природоохоронної культурно-просвітницької діяльності.

 

Мета Програми 

Метою Програми у напрямі розвитку природно-заповідного фонду та формування регіональної екологічної мережі Житомирської області є виявлення та розроблення заходів із збереження унікальних і типових ландшафтів, інших природних комплексів, їх біологічного різноманіття; проведенні моніторингових досліджень довкілля природно-заповідних об’єктів як наукових полігонів, осередків природоохоронної культурно-освітницької діяльності.

 

Завдання програми: 

– реалізація комплексу взаємоузгоджених заходів з розвитку природно-заповідного фонду та створення екологічних коридорів;

– забезпечення репрезентативності природно-заповідного фонду за флористичною, ценотичною, фауністичною, гідрологічною, ландшафтною та іншими екологічними ознаками (з урахуванням не лише видів рослин та тварин, внесених до списків «Червоної книги України», а й видів, які не потрапили у ці списки, але потрапили до міжнародних Угод і Конвенцій);

– розроблення рекомендацій щодо резервування й надання територіям з високим рівнем біорізноманіття статусу заповідних, особливо із стиглими і перестиглими лісовими угрупованнями природного походження, прирусловим, цілинним землям, типовим і унікальним екосистемам та ландшафтам, середовищам існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, геологічним утворенням, еталонним типам ґрунтів тощо;

забезпечення участі місцевих органів виконавчої влади та населення у збереженні осередків дикої природи;

– створення екологічної мережі регіону в системі національної екологічної мережі України;

– активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, буферних і охоронних зон, залучення та посилення ролі наукових установ України у науково-методичному забезпеченні, у проведенні досліджень та координації роботи об’єктів природно-заповідного фонду;

– організація проведення досліджень природного ходу основних екологічних процесів в унікальних та типових екологічних системах ландшафтів та інших природних комплексів області;

– інвентаризація видів рослин і тварин в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду регіону (уже існуючих та перспективних);

– сприяння підвищенню ролі заповідної справи в екологічному вихованні громадян.

 

Основні заходи: 

– вивчення видового складу рослин і тварин, їх кількісних показників, оцінка сучасного стану біоти природно-заповідних територій їх охорони;

– виявлення місцеоселення рідкісних тварин, місцезростань рідкісних видів рослин та розроблення пропозицій щодо їх заповідання й охорорни;

– розроблення пропозицій щодо впливу наслідків аварії на ЧАЕС на рослинний та тваринний світ (у межах осередків природно-заповідного фонду);

– нанесення на картосхеми вже існуючих та запропонованих об’єктів, їх описи, підготовка фото- та відеоматеріалів тощо;

– організація проведення наукових досліджень з метою розроблення пропозицій щодо заповідання нових територій, камеральна обробка і аналіз зібраних матеріалів.

– проведення регулярного науково-технічного аналізу стану природно-заповідного фонду в розрізі окремих об’єктів;

– формування екологічних мереж, нанесення їх на планово-картографічні матеріали, створення центру координації розвитку екологічної мережі регіону;

– створення ландшафтних, геоботанічних та інших спеціальних екологічних карт, геоінформаційних систем;

– розвиток інфраструктури із забезпечення екологічного туризму та рекреації;

– створення автоматизованих інформаційних банків даних природно-заповідного фонду регіону;

– проведення моніторингових досліджень об’єктів живої і неживої природи;

– підготовка кваліфікованих кадрів з питань природно-заповідної справи.

– моніторингові дослідження закладання екологічних профілів, пробних площ та маршрутів;

– виконання робіт із розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду;

– активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі наукових установ у науково-методичному забезпеченні та координації роботи об’єктів природо-заповідного фонду;

– створення еколого-краєзнавчих та інших екологічних освітніх програм для учнів шкіл та студентів області, проведення конкурсів з виявлення перспективних до заповідання об’єктів та територій.

 

Очікувані результати 

– створення нових та розвиток існуючих об’єктів природно-заповідного фонду;

– створення екологічної мережі Житомирщини;

– збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття;

– раціональне використання природних ресурсів;

– зростання природно-ресурсного потенціалу;

– забезпечення відновлення ключових елементів екосистем, які зазнали руйнацій;

– передбачення переходів для міграції тварин під час будівництва та реконструкції транспортних магістралей;

інвентаризація та моніторинг стану оселищ видів рослин і тварин регіону, що підлягають охороні, з використанням сучасних картографічних технологій, сумісних із європейськими стандартами.

– забезпечення подальшого комплексного розвитку екологічної мережі, збереження типового і унікального ландшафтного й біологічного різноманіття Житомирської області;

– зміцнення наукового, організаційного, правового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення розвитку заповідної справи в регіоні, підвищенню ролі заповідної справи в екологічному та патріотичному вихованні громадян.

 

Показники виконання природоохоронних заходів 

– розришення території природно-заповідного фонду регіону;

– наявність автоматизованих інформаційних банків даних природно-заповідного фонду регіону;

– наявність функціонуючої екологічної мережі Житомирщини;

– наявність розроблених ландшафтних, геоботанічних та інших спеціальних екологічних карт, геоінформаційних систем;

– розвиток інфраструктури із забезпечення екологічного туризму та рекреації;

– виявлені місцеоселення рідкісних тварин, місцезростання рідкісних видів рослин;

– кількість діючих еколого-краєзнавчих та інших екологічних освітніх програм.


РОЗДІЛ 7

РЕАБІЛІТАЦІЯ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ

 Визначення проблеми 

Радіаційне забруднення нанесло велику екологічну шкоду довкіллю Житомирської області, особливо зоні Полісся і призвело до руйнування багатьох біоценозів, унеможливило традиційне природокористування, обмежило ведення сільськогосподарського виробництва, негативно позначилось на здоров’ї людей і довкіллі. В регіоні понад 70 тис. га виведено з господарського використання та віднесено до зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗБ(О)В). З господарського обігу вилучено майже 26 тис. га сільськогосподарських угідь як радіаційно небезпечних земель, на яких неможливе подальше отримання сільськогосподарської та іншої продукції, яка відповідає допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин. Ці площі представлені ґрунтами, котрі сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини.

Радіаційна ситуація в регіоні не створює передумов для досягнення кінцевих цілей державної політики з реабілітації та повернення в сферу господарської діяльності радіоактивно забруднених територій, поліпшення якості навколишнього середовища та екологічних умов життя людини, істотного скорочення частки населення, що проживає в населених пунктах з несприятливою екологічною ситуацією.

В окремих регіонах використання природних та напівприродних земель, де поширені малородючі та торфово-болотні ґрунти, зумовлює інтенсивне включення радіонуклідів у харчовий ланцюг – рослини-тварини-продукція тваринництва. Без вжиття належних заходів у цих регіонах може спостерігатися довготривале перевищення допустимих рівнів (ДР) вмісту радіонуклідів у молоці та м’ясі.

Актуальними залишаються проблеми щодо здійснення оптимізації протирадіаційних заходів у агропромисловому виробництві та лісовому господарстві, зокрема щодо забезпечення виробництва продуктів харчування з дотриманням встановлених державних санітарно-гігієнічних нормативів вмісту радіонуклідів; підтримання бар’єрних функцій зони відчуження та  територій ЗБ(О)В з високим рівнем забруднення. Не вирішені питання щодо створення умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення.

 

Мета програми 

Метою програми у сфері безпеки та відновлення радіоактивно забруднених земель є гарантування необхідних умов безпечної життєдіяльності та господарювання на радіоактивно забруднених територіях, а також завершення комплексу робіт з подолання наслідків  аварій на ЧАЕС  на регіональному рівні.

Завдання програми: 

– реалізація комплексу заходів, спрямованих на реабілітацію земель та відродження сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забрудненій території;

– проведення протирадіаційних заходів з раціонального використання лісових ресурсів на забруднених територіях та мінімізації доз опромінення працівників лісу;

– виконання робіт з утримання та забезпечення функціонування території відчуження і ЗБ(О)В, включаючи ліквідацію, дезактивацію та  захоронення непридатних об’єктів;

– приведення системи радіологічного контролю у відповідність із сучасними вимогами, удосконалення його методичної та матеріальної бази;

– удосконалення методів прогнозної оцінки доз опромінення населення з метою проведення ефективних заходів радіаційного захисту.

 

Основні заходи: 

– проведення аналізу і комплексної оцінки змін радіаційної ситуації на радіоактивно забруднених територіях та розробка довгострокового прогнозу рівнів забруднення сільськогосподарської продукції, доз опромінення населення  і динаміки радіаційної ситуації у віддалений період після аварії на ЧАЕС;

– проведення інвентаризації пасовищ особистих господарств населених пунктів за даними суцільної агрохімічної паспортизації та уточненими даними радіологічного обстеження земель сільськогосподарського призначення;

–  визначення критичних ланок сільськогосподарського виробництва та обґрунтування необхідності вжиття протирадіаційних заходів;

– розроблення та здійснення комплексу протирадіаційних агротехнічних заходів, спрямованих на зниження рівня радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції, підвищення продуктивності рослинництва (внесення добрив, вапнування, меліорація);

– проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на забруднених територіях;

– розроблення пропозицій та вжиття заходів для зняття обмежень з використання виведених з обігу радіоактивно забруднених земель;

– підтримання екологічно безпечного стану у зоні відчуження і відселеній частині зони безумовного (обов‘язкового) відселення;

– посилення бар‘єрних функцій зони відчуження з метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі, включаючи поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– розроблення програм реабілітації агропромислового виробництва для територій різного рівня радіоактивного забруднення;

– впровадженням в сільськогосподарське виробництво альтернативних технологій використання угідь (вирощування технічних та високоенергетичних культур на біопаливо);

– відновлення комплексних наукових досліджень з вивчення радіаційної ситуації;

– створення, оновлення та поповнення національного і регіональних інформаційних баз даних та інформаційної системи радіологічного моніторингу для підтримки прийняття управлінських рішень.

 

Очікувані результати 

– комплексна оцінку радіаційного стану територій в зонах радіоактивного забруднення;

– обґрунтування показників родючості ґрунтів, що забезпечують мінімізацію надходження цезію-137 та стронцію-90 в сільськогосподарські культури на принципах економічної доцільності застосування агрохімічних захисних заходів;

– розробка і впровадження рекомендацій, нових засобів, технологій у сільськогосподарське виробництво, що сприяють зменшенню надходження радіонуклідів в продукцію рослинництва і тваринництва, зниження витрат на її виробництво;

– удосконалення системи радіологічного контролю якості сільськогосподарської продукції на всіх етапах її виробництва та переробки;

– відродження ефективних для території Полісся галузей рослинництва і тваринництва;

– розробка та впровадження проектів, що передбачають сталий соціально-економічний розвиток забруднених територій при забезпеченні вимог радіаційної безпеки;

– формування єдиного підходу до формування радіологічної культури на всіх рівнях основної освіти;

– зниження соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи шляхом вдосконалення існуючих і впровадження нових методів і форм інформаційної та просвітницької роботи з населенням.

 


Показники виконання природоохоронних заходів 

– радіаційний стан забруднених територій та формування екомережі в зонах радіаційного забруднення;

– надходження цезію-137 та стронцію-90 в сільськогосподарську продукцію;

– відновлення ресурсного потенціалу радіоактивно забруднених територій;

– підтримання екологічно безпечного стану в зоні відчуження та в зоні безумовного (обов’язкового) відселення.

  

РОЗДІЛ 8

РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА

Визначення проблеми 

Наразі в галузі землеробства більшість товаровиробників прагнуть проводити виробництво на засадах багатогалузевого виробництва з великим набором сільськогосподарських культур та з відновленням родючості ґрунту шляхом використання великої кількості промислових засобів (мінеральні добрива, засоби вапнування, хімічні засоби захисту та інші). Такі системи в умовах ринку виявилися недостатньо ефективними в ряді регіонів країни, насамперед на Поліссі, де природно-кліматичні умови для ведення сільськогосподарського виробництва найбільш несприятливі.

Тому подальша перспектива розвитку аграрного природокористування в зоні Полісся полягає в імплементації принципів охорони природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у процеси сільськогосподарського виробництва. Полісся, яке характеризується нестійким погодним режимом, є ризикованою зоною для інтенсивного землеробства, що обумовлює необхідність пошуку системи ведення землеробства, яка б відповідала умовам, що реально склалися. Такою системою є органічне виробництво.

 

Мета Програми 

Метою Програми в сфері органічного виробництва є збереження та поліпшення родючості ґрунтів, водних об’єктів, атмосферного повітря; сприяння збереженню здоров’я населення регіону шляхом забезпечення якісними та безпечними харчовими продуктами; охорона та поліпшення стану навколишнього середовища шляхом збереження його біорізноманіття.

 

Завдання програми 

– розробка механізму впровадження заходів щодо збереження та розширеного відтворення ґрунтових показників;

– покращення якісного стану водних об’єктів, показників атмосферного повітря та постійний контроль щодо вказаних критеріїв в зонах ведення органічного виробництва;

– сприяння введенню в харчовий раціон населення (особливо людей похилого віку, хворих та дітей) продукції органічного походження, що сприятиме поліпшенню їх здоров’я;

– забезпечення збалансованого ведення органічного виробництва в розрізі саморегулювання агроекосистем.

 

Основні заходи 

– визначення території, придатної для ведення органічного виробництва;

– проведення детального агрохімічного обстеження місцевості з метою визначення можливості або специфіки ведення на даній території органічного виробництва;

– формування переліку найбільш перспективних сільськогосподарських культур та тварин, які адаптовані під органічне виробництво та придатні для використання в регіоні з врахуванням його специфічних агроекологічних особливостей;

– створення регіональної мережі з селекції, вирощування насінницьких посівів сільськогосподарських культур та племінних тварин;

– удосконалення технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур та тварин з метою якісного покращення отриманої сільськогосподарської продукції;

– розробка типової технічної, облікової документації для забезпечення переходу нзасади органічного виробництва;

– розробка типових бізнес-планів з організації органічного виробництва з врахуванням попереднього обстеження та специфіки грунтово-кліматичних умов регіону;

– формування системи консультаційно-практичної допомоги, підготовки спеціалістів, перепідготовки, проведення тематичних семінарів, виїзних засідань з проблем органічного виробництва;

– створення єдиної регіональної інформаційної бази (реєстру) підприємств органічного спрямування.

Очікувані результати

В галузі рослинництва:

– функціонуюча система контролю за управлінням ґрунтовими процесами і внесенням добрив;

– забезпечення регулювання порогу шкодочинності шкідників, хвороб та бур’янів;

– мобілізація ґрунтової мікробіоти шляхом застосування органічних добрив та мікробіологічних препаратів:

– контроль за якістю вуглецю;

– зменшення парникового ефекту;

– зниження деградаційних процесів ґрунту;

– зниження ерозійних процесів ґрунту;

– зменшення антропогенного впливу людини на агроекосистему;

– збалансування біорізноманіття агроекосистеми та, як наслідок, саморегуляція екосистеми певного регіону в цілому

 

В галузі тваринництва:

– запобігання виникненню інфекційних та карантинних захворювань за рахунок контролю за походженням тварин;

– якісна кормова база, сформована за рахунок створення природних та окультурених пасовищ і збалансованого вирощування сільськогосподарських культур, що будуть входити в склад кормових раціонів;

– селекційна спрямованість в тваринницькій галузі шляхом покращення якісних показників певних видів тварин, найбільш придатних за органічною системою;

– підвищення якісних показників отриманої тваринницької продукції шляхом наближення їх до європейських стандартів якості, що пред’являються в органічному виробництві;

– забезпечення придатності приміщень для органічного виробництва та якісних показників щодо технології утримання певних видів сільськогосподарських тварин.

 

В галузі кормовиробництва:

– відповідність кормів, що виробляються, біологічним особливостям конкретних видів тварин;

– контроль за біологічними та мінеральними добавками, їх якісними показниками та можливістю застосування при органічному виробництві;

– контроль за технологією отримання кормів, їх змішування, пакування та зберігання;

– контроль за кормовими угіддями (включаючи сіножаті, пасовища, прифермські та кормові сівозміни), а також сількогосподарськими культурами, які використовуються в якості кормів при відгодівлі тварин за органічною технологією.

 

В галузі ветеринарного забезпечення:

– зниження негативного впливу на сільськогосподарських тварин за рахунок проведення профілактичних заходів;

– унеможливлення застосування під час вирощування тварин заборонених препаратів;

– забезпечення якості надання ветеринарних послуг методами, дозволеними в органічному виробництві.

 

В галузі переробки:

– дотримання правил переробки кормів та харчових продуктів;

– контроль за використанням консервантів (специфічних добавок, ароматизаторів, барвників і т.д.) при виробництві харчових продуктів за технологічним процесом, дозволеним в органічному виробництві;

– контроль за застосуванням певних неорганічних складників при переробці харчових продуктів;

– гарантування якісних показників виробництва органічного дитячого харчування.

 

В галузі пакування, транспортування та зберігання продуктів:

– забезпечення якісних показників пакувального матеріалу та відповідності цих показників вимогам пакування органічних продуктів;

– контроль за нанесенням відповідних символів, логотипів, штрих-кодів, які підтверджують приналежність даної продукції до органічної і дають можливість отримати повну інформацію про товаровиробника даного продукту;

– забезпечення дотриманням правил перевезення та облаштування автомобілів щодо вимог, які пред’являються до перевезення органічної продукції;

– забезпечення якості складських приміщень, холодильних камер та іншого обладнання щодо відповідності стандартам, які пред’являються для зберігання органічної продукції.

 

Перехідний (конверсійний) період до органічного виробництва.:

– контроль щодо умов переходу господарств різної спеціалізації на органічну технологію.

 

Показники виконання природоохоронних заходів 

– кількість сертифікованих господарств, які займаються ведення сільськогосподарського виробництва на органічній основі;

– площа сільськогосподарських угідь, що використовується для ведення органічного виробництва;

– обсяг виробленої органічної продукції (за видами).

 

 

 

РОЗДІЛ 9

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА І ВИХОВАННЯ, СПРИЯННЯ ГРОМАДСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Визначення проблеми 

Природоохоронна освіта і виховання – це проблема першочергового значення, без якої неможливо поліпшити стан навколишнього природного середовища. Формування екологічної свідомості, екологічного стилю мислення, екологічної культури і екологічної етики людини відбувається протягом усього життя.

Екологічне виховання населення сьогодні стало нагальною потребою суспільства, особливо воно потрібно підростаючому поколінню. Навіть елементарні знання з екології сприятимуть формуванню дбайливого ставлення до природи, формуванню екологічної культури тощо. Охорона навколишнього природного середовища буде ефективнішою, коли кожний громадянин окремо і суспільство в цілому будуть захищати самих себе і довкілля від власного впливу на нього.

 

Мета Програми 

Метою Програми є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища.

 

Завдання Програми: 

– формування екологічної культури людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище;

– формування екологічного стилю мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я;

– нагромадження умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні) та здатність передбачати можливі негативні наслідки природоперетворювальної діяльності людини;

– розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій населення, збільшення значення екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрі- та міжпредметних зв’язків;

– створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

– удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

– формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

 

Основні заходи: 

– проведення екологічних освітніх, дослідницьких і просвітніх акцій та проектів у позашкільному вихованні;

– поповнення бібліотек книжковими виданнями та відеоматеріалами з екологічної тематики;

– підготовка та видання поліграфічної продукції з екологічної тематики;

– випуск інформаційно-освітніх екологічних видань;

– підготовка і видання методичних і навчальних посібників для екологічної післядипломної освіти та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, працівників підприємств;

– проведення виставок, фестивалів та інших заходів щодо пропаганди охорони навколишнього природного середовища

– проведення на території регіону всеукраїнських екологічних акцій та конкурсів.

 

Очікувані результати: 

  • підвищення рівня екологічної культури населення регіону;
  • функціонування системи неперервної екологічної освіти;
  • створення та облаштування екологічних кабінетів та живих куточків, постійно діючих природоохоронних виставок.

 

Показники виконання природоохоронних заходів 

– кількість проведених заходів природоохоронного спрямування;

– чисельність населення регіону, охоплена природоохоронними заходами;

– чисельність працівників, що пройшли підвищення кваліфікації з питань екології і охорони довкілля;

– кількість підготовлених інформаційних видань, методичних і навчальних посібників для екологічної освіти;

– рівнень екологічної інформованості громадськості.

 

Розділ 10

Наукове забезпечення в галузі охорони довкілля

Визначення проблеми 

Можливість ефективного формування та реалізації дієвих заходів з охорони навколишнього природного середовища безпосередньо пов’язується з потребою концентрації наукових знань та інформації відповідно до пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики; опрацювання існуючих наукових знань та інформації на предмет їх прикладного використання для реалізації регіональної екологічної політики; проведення наукових вишукувань за відповідними напрямами та наукового опрацювання природоохоронних проектів, заходів та управлінських рішень.

 

Мета Програми

Метою Програми у сфері наукового забезпечення є отримання та використання наукових знань для підвищення ефективності виконання природоохоронних проектів та заходів; оперативне отримання достовірної інформації про стан довкілля та вплив на нього.

 

Завдання Програми: 

– концентрація наукових знань та інформації відповідно до пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики;

– опрацювання існуючих наукових знань та інформації на предмет їх прикладного використання для реалізації регіональної екологічної політики;

– проведення наукових вишукувань за пріоритетними напрямами;

– наукове опрацювання природоохоронних проектів, заходів та управлінських рішень.

Основні заходи:

Загальні:

– вивчення та оцінка стану екосистем, природних територій та об’єктів;

–оцінка та прогнозування впливу техногенних факторів на довкілля;

– дослідження та розроблення заходів з локалізації та ліквідації забруднень довкілля;

– розроблення ефективних та дієвих природоохоронних заходів управлінського, інженерного та природничого характеру;

– екологізація виробничої, сільськогосподарської, містобудівної та інших видів діяльності.

У сфері охорони атмосферного повітря:

– наукове опрацювання технічних та технологічних рішень з очищення викидів;

– наукове опрацювання технологічних рішень щодо мінімізації утворення викидів.

У сфері охорони та раціонального використання водними ресурсами:

– вивчення та оцінка стану поверхневих водойм та підземних вод;

– обґрунтування систем управління водними ресурсами;

– дослідження, наукове опрацювання методів відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму річок;

– наукове опрацювання методів та технологій очищення води.

У сфері поводження з відходами:

– наукове опрацювання методів та технологій мінімізації обсягів утворення відходів та зниження їх токсичності (небезпеки) у виробничих технологічних процесах;

– наукове опрацювання методів та технологій перероблення та утилізаціЇ відходів;

– наукове опрацювання методів та технологій зниження впливу на довкілля відходів у місцях їх накопичення (захоронення).

У сфері розвитку екомережі та заповідної справи:

– наукове опрацювання проблем розвитку та оптимізації екомережі;

– вивчення природних територій;

– наукове обґрунтування проектів та заходів з розвитку та утримання об’єктів природно-заповідного фонду.

У сфері збереження біорізноманіття та раціонального використання біологічних ресурсів:

– виявлення запасів біологічних ресурсів;

– розроблення наукових принципів і технологій сталого використання і відтворення біологічних ресурсів (лісових, водних, лікарських тощо);

– наукове опрацювання методів лісовпорядкування та лісорозведення;

– наукове вивчення та спостереження за станом фауни;

– забезпечення наукових підходів щодо збереження і розведення в штучних та напівштучних умовах рідкісних видів флори і фауни з метою їх наступної реінтродукції;

– вивчення природних територій з метою виявлення місцезростань зникаючих, рідкісних, лікарських, декоративних та інших видів рослин, рідкісних і типових рослинних угрупувань, місць перебування зникаючих, регіонально рідкісних та мисливських видів тварин.

У сфері охорони та раціонального використання земель:

– наукове опрацювання методів управління земельними ресурсами;

– розроблення та впровадження ґрунтозахисних заходів, засобів підвищення родючості ґрунтів;

– розвиток екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур;

– відтворення порушених та забруднених земель.

У сфері охорони та раціонального використання надр:

– розробка системи спостережень за перебігом екзогенних процесів з метою їх попередження та зменшення негативної дії;

– попередження хімічного забруднення геологічного середовища, попередження зміни гідрогеологічних, інженерно-геологічних умов у районах інтенсивного техногенного впливу;

– наукове забезпечення видобутку корисних копалин.

 

Очікувані результати: 

– отримання системних повних та достовірних даних про стан навколишнього природного середовища регіону;

– підвищення ефективності та дієвості природоохоронних проектів та заходів.

 

Показники виконання природоохоронних заходів: 

– кількість наукових розробок в сфері охорони навколишнього природного середовища;

– співвідношення обсягу витрат на наукові розробки в сфері охорони навколишнього природного середовища та ефектів від їх практичної реалізації.